ЖАДАН. Я БУДУ ТВОЇМИ ОЧИМА

Поет, який бачить у темряві.

І ви уявіть, що ви серед пітьми: умовний підвал, підземка-метро, нескінчений простір, напружений слух. Музика з металу колії і словами поета.

Литовський режисер Андріюс Дарела разом з акторами запросять вас провести час з віршами Сергія Жадана. Дійсність набуває сенсу саме через його слова. А ще – краси, пристрасті, надії. Розмовляючи поряд, дивлячись очі в очі другові, ми відчуваємо, що хтось веде нас крізь темряву.

І попросить за нас, «щоби скінчились нарешті дощі».

Він пригадає нам місто «з каменю і заліза», і тамтешніх, у яких «у руці порожня валіза, у кожній валізі попіл, зібраний під прицілом…».

Правда також, що й він людина, ми занадто його навантажуємо «…бачити за тих, хто не бачить, … любити за тих, хто не любить». Адже «цієї зими навіть дерева стоять, неначе вони теж втомилися, вони теж, як люди».